cinematographua: (Default)

Давно заметил, что в современных фильмах присутствует очень много синих тонов.
Думал это обусловленно большим использованием компьютерной графики или модными трендами.
Но выходит причина несколько иная.
Осторожно после прочтения, возможно будете все фильмы анализировать на цвета :)
Итак:
Те из вас, кто часто смотрит фильмы производства Голливуда, возможно, заметили определенную тенденцию, которая в последние несколько лет  проявляется все чаще. Это один из самых коварных и отвратительных моментов, который когда-либо наблюдался в индустрии. Что я имею в виду? Отсутствие хороших сценариев? Или, думаете, я говорю о проблемах студий, для которых, что бы остаться на плаву, необходимо выпускать несколько мега-блокбастер в год? Или о бесконечных сиквелах? Нет, я говорю о гораздо более опасном моменте, несущем, по сути, смерть для современного кино: цветокоррекция, зараженная вирусом TEAL&ORANGE 1).

Порочная практика грейдинга фильма с примитивной, дистиллированной палитрой TEAL&ORANGE приводит вот к этому:


Read more... )
cinematographua: (Default)

5 травня в Києві до 25-х роковин Чорнобильської трагедії відбулася українська прем’єра фільму Алєксандра Міндадзе «В суботу», що був представлений на Берлінале. Більш ніж на третину ця стрічка профінансована Україною (компанією SOTA Cinema Group за підтримки Державної служби кінематографії), хоча з Росії чується звичне: «Наше!» Є нагода з’ясувати, який екранний продукт вважати чиїм, як продюсують кінокартини, хто і для чого дає гроші.

Проблема ідентифікації

«Дивовижні речі діються, – коментує ситуацію з російськими посяганнями на цей фільм генеральний директор кінокомпанії SOTA Cinema Group Олег Кохан. – Коли ми презентували в Каннах «Щастя моє» Сергія Лозниці, зняте в нашій країні в українсько-німецько-нідерландській копродукції (SOTA Cinema Group – 45%, Ma.Ja.De. – 45%, Lemming Film – 10%), мас-медіа РФ провадили досить агресивну інфополітику, наполегливо називаючи стрічку своєю. Приписували «громадянство», не зважаючи навіть на спроби приклеїти їй антиросійські ярлики... А щодо правового аспекту, кінокартина належить тому, хто її фінансував. У випадках спільного виробництва права розподіляються між партнерами відповідно до внеску. Себто факт, що «В суботу» знімав російський режисер Алєксандр Міндадзе зі своїми співвітчизниками-акторами в головних ролях на території України коштом трьох країн, дає право говорити одне: це фільм Міндадзе, створений за участі трьох країн. Крапка».

Проблема – переважно в самовідчутті. Олег Кохан каже, що «національну належність визначають багато чинників, і зовсім не існує її лише у випадку 100-відсоткового фінансування одним інвестором». Але чому голландці пишаються тим, що мають 10-відсоткову причетність до «Щастя мого», росіяни називають його своїм, а ми весь час намагаємося знайти аргументи, які заважають визнавати цю стрічку українською і радіти її перемогам?! Це нонсенс, коли часто наші журналісти запитують, що ж у кінокартині українського, крім грошей, продюсера, знімального майданчика й акторів?

Питання ідентифікації – одне з найболючіших. Насправді наше екранне мистецтво перебуває в рудиментарному стані, як лопатки на спині, що, може, колись і були крилами, а тепер знову повернулися до майже зародкової стадії.

Модель повного кіноциклу нагадує кухню доброго ресторану. Є шеф-кухар – режисер, який створює задум фільму (страви), майстри-кухарі – оператори-актори, котрі допомагають утілити ідею та отримати делікатес, кельнери-дистриб’ютори, що подають результат клієнтові-глядачеві у гарно прикрашеній залі – кінотеатрі. Проте є людина, котра організовує весь процес від закупівлі продуктів до фінального «завітайте ще» на виході із закладу харчування. «Кіно починається з продюсера, пояснює Володимир Хорунжий (котрий саме ним і є). – Це носій проекту, який виводить його на орбіту й робить усе з нуля, починаючи від ідеї. Вона може бути почута навіть на якійсь вечірці, як це було з Джо Естерхазом, котрий одного разу сказав приятелеві, продюсеру Енді Вайні з компанії Carolco, що його цікавить еротичний детектив, де жінка-вбивця маскується й заробляє собі алібі тим, що пише книжки про свої злочини. Це вони занотували на серветці, а наступного дня Енді примусив Джо піти з тим клаптиком паперу на студію TriStar, де він отримав під написання сценарію $3 млн, а сам Вайні став потім продюсером одного з найприбутковіших фільмів – «Основного інстинкту».

У пошуках профі

«Кінопродюсерів в Україні немає», – парадоксально стверджує Володимир Хорунжий. Його думка ґрунтується на тому, що нам бракує і самого кінопроцесу, і правил, за якими він існував би. С

Дальше много букав... :) )
cinematographua: (Default)
Продолжаю выкладывать мастер класс А. Самохвалова.
Постановщик трюков, продюсер и режиссёр Александр Самохвалов рассказывает о плюсах и минусах американского кинопроизводства, разбирает ошибки российских фильмов последних лет. Мастер класс снят в 2007 году.
Рассказывает как надо правильно планировать производство чтобы уложиться в бюджет, рассказывает о роли продюсера и режиссёра в американском вино и много всего интересного.

Очень советую посмотреть внимательно.
Видео с мастер класса под катом... )
cinematographua: (Default)

Кажется продюсер он и в Африке продюсер. Ан нет.


Телепродюсер отличается от кинопродюсера.  Житейская мудрость гласит: будущее художественного фильма зависит от режиссера, театр – это царство актера, а судьба телепроекта полностью в руках продюсера.

В киноиндустрии продюсер выступает в качестве посредника между студией и съемочной группой, обеспечивая режиссеру систему поддержки. Все чаще кинопродюсеры норовят подтолкнуть собственный сценарий или проект.

Дальше... )

Profile

cinematographua: (Default)
cinematographua

January 2013

S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

  • Style: Midnight for Heads Up by momijizuakmori

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 24th, 2017 12:03 pm
Powered by Dreamwidth Studios